Рекомендація 1

Разом з посиленням санкцій проти російського енергетично-промислового і оборонного виробництва, встановити механізм для оцінки потреб України та надання підтримки у відбудові шляхом постачання необхідних матеріалів.

Рекомендація 2

Розробити план політичних заходів щодо Росії, що базується на реалістичних перспективах щодо питання Північних територій і укладення мирного договору, а також просувати стратегічну комунікацію.

Рекомендація 3

Разом з посиленням співпраці у наданні гарантій безпеки для України для протидії військовій координації Китаю, Північної Кореї та Росії, створити канали для передачі та застосування досвіду України у організації уряду та Сил Самооборони Японії.

 

Ці рекомендації є пропозиціями щодо зовнішньої і безпекової політики, яку Японія повинна реалізувати у звʼязку з вторгненням Росії в Україну.

 

Рекомендація 1

Підтримка України і санкції проти Росії, спрямовані на припинення російського вторгнення 

 

Для початку, пропонуються конкретні заходи для запобігання успіху російського вторгнення, які Японія може вжити. Ігнорування явного порушення суверенітету України зруйнувало б міжнародний порядок, на якому базується існування і процвітання Японії, а також підірвало б довіру до колективної оборони і колективної безпеки, якими він підтримується.

Вторгнення Росії в Україну триває вже як три роки та десять місяців саме з тієї причини, що Росія має здатність стійко продовжувати війну. Тому необхідно ввести санкції, які ефективно обмежуватимуть цю здатність. 

Одним з найефективніших способів обмежити спроможності Росії фінансувати свої військові операції – посилення санкцій проти її енергетичної промисловості, що є основою її економіки. Європейський союз рухається до того, щоб починаючи з 2027 року поступово відмовитися від російських викопних видів палива, у той час як США і Велика Британія теж реалізують стратегії, що мають на меті перекриття джерел доходів Росії. Японія також має приєднатися до жорстких західних санкцій і посилити власні санкції проти великих нафтових компаній Росії.

Ефективність санкцій також необхідно ретельно аналізувати. Вкрай важливо зберігати також вторинні санкції проти країн, що продовжують купувати російську нафту шляхом «тіньового флоту». Для максимізації впливу цих санкцій, Японія має координувати власні дії разом з країнами G7.

З іншого боку, що стосується санкцій проти військово-промислового потенціалу Росії, необхідний більш суворий експортний контроль над верстатами та технологіями, призначеними для подвійного використання. Беручи до уваги випадки незаконного експорту, коли вживані японські верстати через посередників у Китаї та інших країнах, необхідно вжити заходів для подальшого посилення відстежування внутрішніх процесів такого плану. Експорт верстатів до Росії з США, Європи та Японії скорочується, тоді як експорт з Китаю, Південної Кореї, а також Тайваню стрімко зростає. Тому є необхідність налагодити співпрацю з Південною Кореєю та Тайванем, країнами, з якими ми повинні спільно підтримувати міжнародний порядок.

Існує ймовірність того, що війна продовжуватиметься ще тривалий час. Тому надзвичайно важливо підтримати Україну, аби вона могла продовжувати опір протягом цього часу.

Важливою також є участь Японії в механізмі координації НАТО у підтримці України, а саме «Місії НАТО з надання допомоги Україні (NSATU)». У квітні 2025 року, тодішній міністр оборони Ґен Накатані, озвучив намір розглянути це питання з генеральним секретарем НАТО Марку Рютте. Безумовно, продовжувати цю політику має і адміністрація Санае Такаїчі.

 

В рамках цього, пропонується встановити значну кількість техніки японського виробництва, для підтримки облаштування позицій українських солдатів.

Хоча це засоби нелетальної дії, вони можуть мати значний військово-стратегічний вплив. Для підтримки функціонування української залізниці, що є фундаментальною складовою економіки та логістики України, слід продовжувати постачання колій та шпал, які вже були надані. Завдяки участі у NSATU регулярні діалоги із зацікавленими сторонами мають сприяти оцінці потреб України у майбутньому.

З іншого боку, питання про постачання летального озброєння, такого як артилерійські снаряди, вимагає загальнонаціональної дискусії та обережного підходу. Особливу уваги необхідно звернути на PURL (Prioritized Ukraine Priorities List): ініціативу, за якою європейські країни-члени НАТО надають фінансування для закупівлі зброї американського виробництва для постачання Україні. Однією з опцій може бути участь Японії в цій ініціативі, з метою фінансової підтримки військової допомоги Україні.

Гуманітарна і економічна допомога має продовжуватися. Особливо, оскільки життєво важлива інфраструктура, така як електропостачання, продовжує щоденно зазнавати руйнування, пропонується збільшити постачання трансформаторів та ресурсів, необхідних для їх відновлення. Також одним із варіантів може бути підтримка у посиленні боротьби з наслідками повітряних атак шляхом постачання пожежних машин, карет швидкої допомоги та медичного обладнання.

Однак, поки така підтримка залишається «(гуманітарною) допомогою», її стійкість є малоймовірною. Представивши Україну як «бізнес-можливість» японським компаніям, демонструючи такі аспекти, як дешева робоча сила, високий рівень освіти і близькість до європейського ринку, пропонується вжити заходів підтримки відновлення для залучення інвестицій. Зокрема, можна припустити, що Японія може увійти в такі галузі, як інформаційна промисловість, де прогнозується попит після припинення вогню, шляхом технічного співробітництва чи інших подібних засобів.

Для досягнення цієї мети необхідно проводити більше активних візитів між Японією та Україною. Попри те, що на цей момент на всю територію України поширюються рекомендації Міністерства закордонних справ щодо евакуації, доцільно було б гнучко їх використати та переглянути ці рекомендації на основі заходів безпеки, що відповідають рівню ризику громадської безпеки.

Окрім цього, активної підтримки потребує український персонал, що володіє японською мовою та діловими практиками, а також антикорупційні заходи та розширення потенціалу правоохоронних органів.

 

Рекомендація 2

Формулювання політики спрямованії на Росію, що базується на реалістичних перспективах щодо питання Північних територій і укладення мирної угоди

 

Що стосується японсько-російських відносин, то, поки позиція Росії не матиме кардинальних змін, вирішення питань щодо Північних територій і мирної угоди буде складним. Виходячи з цього, відносини з Росією мають бути побудовані, беручи «стратегічну комунікацію» за основу.

Адміністрація Шінзо Абе продовжувала вести дипломатичні перемовини з Росією, прагнучи дійти до вирішення питання Північних територій. І хоч їхні спроби побудувати геополітичну стратегію, специфічну для Японії можуть бути оцінені позитивно, стало очевидно, що позиція Росії залишилася непохитною, і вона не має наміру вступати в територіальні переговори.

Зараз необхідно продовжувати доносити до Росії, що виконання свого обовʼязку щодо припинення вторгнення до України, і повернення до звичайного статусу учасника міжнародного порядку є не тільки необхідним, а й відповідає її власним інтересам. Тільки після цього можна досягти прийнятного вирішення питання про Північні території. Щоб уникнути враження того, що «Японія приймає вимоги Росії», Японія не повинна порушувати питання про Північні території і мирну угоду, допоки Росія не припинить вторгнення в Україну.

У політиці спрямованій на Росію важливо враховувати концепцію стратегічної комунікації не зупиняючись на речах, які ми хочемо зробити, але й беручи до уваги те, як наші дії будуть сприйняті.

У питанні економічних відносин, подібно до санкцій проти Росії, Японія має триматися на рівні країн ЄС.

Що стосується санкцій у сфері фінансів, енергетики та трансферу технологій, Японії варто уникати перетворення на «лазівку» для Росії. Наявність цього чинника підкреслює необхідність встановлення чіткого звʼязку між економічними відносинами з Росією та теперішнім станом політики. Крім того, ми закликаємо чітко повідомити Росії, що в умовах вторгнення в Україну та незаконної окупації Північних територій, про інвестиції та торгівлю не може йтися.

Важливо, щоб Японія продовжувала закликати компанії з Китаю та Південної Кореї не продовжувати економічну діяльність на Північних територіях як частина своєї дипломатичної позиції. Це також може надати шанс підняти питання Північних територій з країнами, що критикують російське вторгнення в Україну.

 

Рекомендація 3

Посилення співпраці у сфері гарантій безпеки з метою забезпечення надійного опору військовій координації між Китаєм, Росією та Північною Кореєю

 

Ймовірність того, що Росія становитиме загрозу безпеці Японії в найближчому майбутньому, залишається низькою. Масштаби російської армії на Далекому Сході є вкрай обмеженими, а після початку повномасштабного вторгнення в Україну вони ще більше зменшились, що робить вторгнення в Японію вкрай малоймовірним. Це становище значно відрізняється від європейського фронту, де Росія не залишає вибору окрім як розглядати себе як безпосередню військову загрозу.

Якщо подивитися на ситуацію з іншого боку, згідно зі Стратегією національної безпеки Японії (National Security Strategy of Japan) на 2022 рік, Росія посилила військову співпрацю з Китаєм, масштаби, зміст і сфера застосування спільних військових навчань якої розширюється з кожним роком. Китай надає підтримку Росії, закуповуючи російські енергоресурси та надаючи технології, призначені для подвійного використання, необхідні для військово-промислового комплексу, такі як верстати та напівпровідники.

Уваги також потребує поглиблення звʼязків між Росією та Північною Кореєю. За оцінками, від 40% до 50% снарядів, випущених російськими військами на українському фронті, вироблені в Північній Кореї. Додаткові поставки включають артилерію, балістичні ракети та реактивні системи залпового вогню. Орієнтовно 10 000 солдатів було відправлено з Корейської народної армії починаючи з 2024 року.

З наведеного вище стає зрозуміло, що російську війну в Україні не можна сприймати як явище, що відбувається на іншому кінці Євразії. Російське вторгнення дестабілізує безпеку в Японії як прямо, так і опосередковано, вимагаючи від Японії розглядати це як питання, що стосується і її. Тут можна виділити дві можливості підходів до політики, які Японія могла б застосувати. 

Перший з них використовує «дестабілізацію» як основний метод, що включає і санкції проти Росії. Одним з таких засобів є військові навчання (зокрема спільні з іншими державами) на Далекому Сході Росії, наприклад в Охотському морі, які є ефективними для  ускладнення стратегічних розрахунків Росії. 

Крім того, щоб уникнути обставин, що можуть призвести до випадкового конфлікту під час таких військових навчань, варто також відновити заходи зміцнення довіри. Щоб уникнути ненавмисного підвищення військової загрози Росії для Японії, необхідно підтримувати мінімальний рівень прозорості каналів комунікації. Якщо взяти перспективу, ширшу за воєнну ситуацію, це може стати початком поступового відновлення заходів зміцнення довіри між Японією та Росією, хоч це і є довготривалим процесом. Наразі ми пропонуємо, щоб посада військового аташе в Росії, яка наразі обмежена армією та флотом, була відновлена як постійна присутність усіх трьох сил самооборони, як це було до початку повномасштабного вторгнення.

Друга можливість концентрується на «співпраці». Найважливішим фактором цього є гарантія виконання зобов’язань США щодо захисту Азії. Через це Японія має чітко продемонструвати свою позицію, як країна, що може зробити все можливе своїми власними силами, максимально зменшуючи свою залежність від Сполучених Штатів.

Це стане вагомим аргументом у переговорах, що забезпечить збереження безпекових зобовʼязань США у тих сферах, які Японія не здатна забезпечити самостійно, таких як ядерне стримування (так звана «ядерна парасолька»).

Бажано розвивати партнерство з європейськими країнами та країнами Індо-Тихоокеанського регіону, оскільки для забезпечення здатності Японії стримувати Китай і Росію необхідна широка співпраця з усіма країнами та регіонами зі спільними інтересами. Окрім двостороннього постачання боєприпасів та матеріалів у надзвичайних ситуаціях, перспективними є також спільна розробка та виробництво обладнання, як і обмін інформацією на різних рівнях у мирний час.

Доцільно розширити співпрацю між Японією та НАТО, а також розвивати співпрацю з країнами-партнерами, що не є членами НАТО. Україна також має бути залучена.

Слід проаналізувати фактори, які завадили Україні стримати вторгнення Росії, причини її здатності продовжувати опір протягом чотирьох років, а також заходи, що допомогли їй зберегти функціонування держави та суспільства. Україна має багатий досвід, який може бути корисним для Японії. До України слід направити широку дослідницьку групу, до складу якої увійдуть фахівці з урядових, промислових та наукових галузей, які проводитимуть регулярні опитування та спостереження на місці.

З військової точки зору, в України є досвід бойових дій не тільки проти Збройних сил Росії, а й проти Корейської народної армії. З огляду на те, що Стратегія національної безпеки Японії (National Security Strategy of Japan) визначає Росію та Північну Корею як держави, що становлять загрозу, важливо налагодити канали для обміну інформацією між українськими військовими та Силами самооборони щодо бойового досвіду проти сил цих держав. Нинішню систему, за якою в посольстві в Україні працює по одному аташе з питань оборони для сухопутних і повітряних сил, слід розширити до системи, передбачено по представнику на кожен з трьох видів сил оборони. Доцільним також може бути передбачене довгострокове відправлення цивільних службовців та інструкторів Міністерства оборони, а також розгортання дослідницьких місій, зокрема з Обʼєднаного штабу, штабів сухопутних, морських та повітряних сил, Обʼєднаного оперативного командування тощо.

У майбутньому слід розглянути можливість спільних навчань між Збройними силами України та Силами самооборони Японії, взаємної співпраці у галузі досліджень та освіти, зокрема між Національним інститутом оборонних досліджень (NIDS) та Національною академією оборони (NDA), а також до сприяння програмам обміну.

У міру наближення російсько-української війни до перемирʼя та миру в майбутньому слід враховувати можливість створення міжнародної структури для моніторингу миротворчих операцій. Відновлення заходів з побудови довіри між Японією та Росією, зміцнення співпраці між Японією та НАТО, вдосконалення системи оборонних аташе та розширення навчальних обмінів між Силами самооборони та українськими — це усе має велике значення на сучасному етапі.

 

[Цю пропозицію було сформовано в рамках проекту аналітичного центру «Дослідження з питань стратегії реагування на надзвичайні ситуації (ROLES)» при Науково-дослідному центрі передових наук і технологій Токійського університету на основі досліджень, що фінансуються Міністерством закордонних справ Японії в межах гранту на дослідження в галузі закордонних справ і безпеки. Складання цієї пропозиції очолив професор Ю Коідзумі. Повну інформацію про пропозицію можна знайти в онлайн версії, опублікованій на вебсайті ROLES за посиланням нижче. В онлайн версії також викладено пропозиції щодо дипломатії стосовно Центральної Азії, регіону, який набуває все більшого стратегічного значення через свою близькість до Росії.

 https://roles.rcast.u-tokyo.ac.jp/publications

Просимо надсилати всі запити щодо цієї пропозиції на наступну електронну адресу:

office@me.rcast.u-tokyo.ac.jp]